«Я тримаю тебе крізь відстань, крізь біль… І не відпускаю».
«Зниклі безвісти — між небом і землею. Там, де не втрачають надію».
«Я в серці маю те, що не вмирає. Я вірю в твоє повернення».

1 листопада в Шептицькому відбулась мовчазна акція на підтримку військових, зниклих безвісти та полонених. Батьки, дружини, діти й рідні захисників зібралися разом, аби нагадати — боротьба за повернення кожного триває. Кожен день для них — це біль і надія, сподівання й відчай, очікування звістки, яка подарує віру в те, що рідна людина повернеться додому. Подібні акції є нагадуванням, що за кожним зниклим стоїть життя цілої родини, їхні молитви, їхня любов і нескінченна віра.