Особа, зацікавлена у зміні цільового призначення земельної ділянки, звернулась до місцевої ради за наданням дозволу на зміну цільового призначення землі.

На засіданні сесії сільради розглянуто звернення та прийнято рішення про його відхилення, у зв'язку з тим, що особою не укладено договір оренди земельної ділянки.

Особа вважає таке рішення протиправним та звернулась за захистом своїх прав до суду. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що у 2009 році отримував дозвіл на розроблення проекту із землеустрою щодо відведення вказаної земельної ділянки з метою передачі її в оренду. Надалі, затверджено технічну документацію зі складання державного акта на передачу в оренду земельної ділянки. Проте, ні укладання договору оренди, ні його державна реєстрація не відбулась.

Щодо наданого дозволу Верховний Суд зазначив, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки з метою передачі її у власність не є документом, який передає земельну ділянку у власність, а є лише початковим етапом належного оформлення прав на земельну ділянку.

Позивач підтверджував своє право власності на землю довідкою Виконавчого комітету сільської ради, видану 14.03.2012. На такі аргументи Верховний Суд відповів, що на момент чинності цієї довідки право власності на земельну ділянку посвідчувалось державним актом. Відтак, такі аргументи, щодо виникнення у позивача права власності на землю не можуть бути прийняті судом.

Окрім цього, за відомостями Державного земельного кадастру права на земельну ділянку є власністю сільської ради, враховуючи це та зважаючи на те, що спірна земельна ділянка є власністю територіальної громади, у позивача відсутні підстави для звернення із заявою про зміну виду цільового використання.

Змін цільового призначення земельної ділянки може відбуватися ТІЛЬКИ за ініціативи власника або землекористувача, при цьому, права на земельну ділянку повинні бути зареєстровані відповідно до вимог законодавства. Ні дозвіл на розробку проекту землеустрою, ні архівна довідка сільської ради не може посвідчувати права власності на землю, тим паче, не можуть прийматися судом як докази того, що земельна ділянка належним чином оформлена.

Статтею 125 ЗКУ визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відтак, ініціатором зміни виду використання земельної ділянки може бути або власник земельної ділянки, або користувач. Важливо, щоб право користування було зареєстровано за користувачем.

Варто зауважити, що у цій справі позивач посилався на численні рішення селищної ради (які йому були надані, свого часу), але ЖОДНЕ з них не було належним чином виконане. Що мається на увазі? Навіть, якщо Вами отримано дозвіл на розробку проекту щодо зміни цільвогого призначення землі (або іншої документації) та така документація затверджена, АЛЕ Вами не здійснено дій щодо реєстрації прав у ДРРП, то Ви не вважаєтесь власником (землекористувачем) земельної ділянки у контексті статті 125 ЗКУ. В такому випадку, у Вас і немає правових підстав на зміну цільвого призначення землі власником (землекористувачем) якої Ви не являєтесь.

З повним текстом постанови можна ознайомитися у Єдиному державному реєстрі судових рішень: https://reyestr.court.gov.ua/Review/99977501